А на душі тривога і тривога,
Бо йде війна для кожного страшна.
І ми усі звертаємось до Бога,
Щоб закінчилась врешті вже вона,
Бо стільки смерті, що не передати,
І горя, й сліз від чорної орди…
На шлях згорьована виходить мати
Німа і сива з горя і біди…
І нікого їй більше зустрічати,
Її відважні доньки і сини
Не будуть більше маму цілувати —
Загинули у полум’ї війни
За рідний край, за неньку Україну,
За синє небо, місто і поля…
За кожного із нас, за Батьківщину…
І їх тривожно обняла Земля…