Лихий наш час, пророків є багато,
І всі несуть у світ якісь страхи.
Ніхто не каже, що настане свято…
Твердять про біди за людські гріхи.
А бід багато людство натворило:
Це заздрість, хіть, обжерливість бува…
Гординя, гнів… Й це багатьох накрило…
Ще лінь і жадність — не прості слова…
А ще теракти, війни і зневага…
І кожен думає, що він — це пуп Землі.
Що лиш в його словах є перевага,
А інші люди нижчі і малі…
І кожен думає, що вище він від Бога,
Й несе себе, як вітерець перо…
Тому тепер така важка дорога,
Бо кожен індивід — це лиш зеро…
А на землі нам треба в мирі жити,
За правилами, що несуть віки.
Й природою всім треба дорожити,
Й не збити плин життєвої ріки…
А сонечко у серденьку носити
І добрість у душі, любов й тепло.
І з щирістю в людському світі жити,
Щоб добре всім на цій Землі було.