А наша мова гарна, веселкова,
Така багата, як сама Земля.
Красива й ніжна, світла і казкова…
І нею вся природа промовля.
Он листя золоте в гаю шепоче,
Співає щось зажурена верба,
Джерельце тихо про своє цвіркоче,
В природі жовта осінь і журба…
А в небі синь! І журавлі ключами
Летять у вирій, в теплії краї
Над ріками, озерами, ставками…
І усміхаються їм золоті гаї.
Їх проводжають поле, ліс і люди,
Та ненадовго, лише до весни.
А там тепло, краса і сонце буде —
Веселиками вернуться вони.