Хай згинуть наші люті воріженьки
І хай не прийме їх свята земля.
Бо що ж зробили з України неньки
Убивці із падлючого кремля...
Все знищили: міста, лани квітучі
І села, що як писанки були.
Прокляті орки, вороги падлючі,
Чого вони в наш рідний край прийшли?
Прийшли вбивати, красти, ґвалтувати...
І далі лізуть підло, уночі...
Прокляті орки, сатани солдати,
Біди і злоби, кривди сіячі...
Та ми здолаємо прокляту цю навалу,
Не віддамо ні клаптика землі!
Ми — переможемо! Щоб це запам’ятали
Й тряслись старці від страху у кремлі!
Бо хто іде з мечем — від нього й згине!
Тож істина ця вічна і свята!
А наша пісня в небеса полине
І світом правитиме доброта!