А наші діти гинуть на війні

Які у нас ростуть красиві діти!
Поглянеш — і очей не відвести!
І їм би в щасті жити і радіти,
Безпечно і сміливо в світ іти…
І щось нове в науці відкривати,
Співати щиро чарівні пісні.
Любов свою і мудрість дарувати…
А наші діти гинуть на війні…
А ми ж їх вчили чесно в світі жити,
І до людей нести своє тепло…
Трудитись, вчитись і сади ростити,
Щоб добре всім на цій Землі було.
А ми їх вчили радість дарувати,
І хліб на рушникові в світ нести…
Пісень народних радісно співати
І з добрим серцем до людей іти…
Але війна життя їх обриває,
Світ кольоровий чорним враз стає.
Кривавить серце, сліз не вистачає,
Бо стільки горя в цьому світі є.
А в нас ростуть такі красиві діти,
В очах їх усміх, щире сонце є.
І їм би мріяти, сміятися, радіти,
Але війна їм жити не дає…