А небо знов насупилось, набрякло.
Не зрозумієш: ранок-вечір-день,
І, навіть, сили в сонечка забракло
Нагріти землю. Хмара, наче пень,
Стоїть і все. І далі набрякає,
Темніє, супиться, важка висить.
І розірвалась. Дощик поливає,
Траву зелену миє-веселить,
Весняну землю гарно напуває,
Дає їй силу, а рослинам ріст.
І хмара чорна громом десь зітхає,
Та вже веселки перекинувсь міст.