А небо помережане хмарками,
На голубому — білі хмарочки.
Яка ж краса у небесах над нами,
А на землі скрізь айстри — зірочки.

Трава зелена і чарівні квіти,
Над квітами метелики й жуки.
Яке то щастя в цьому світі жити,
І я приймаю світ цей залюбки.

Голубить землю сонечко ласкаве,
Їй посилає ніжні промінці.
А все таке привабливе, цікаве,
Тепло від сонця — на усі кінці…

Та це вже осінь на подвір’ї стала,
Хоч тепла, але трішечки сумна.
Пташок у вирій всіх повідправляла
І залишилась з тишею сама.

Уже пісень та й тиші теж немає,
Бо вітерець у листі виграє.
А кожне дерево листочки ще тримає,
Й плоди добірні, що на ньому є.

А небо, помережане хмарками,
Нам синяву із високості шле.
Яка краса навколо і над нами,
Все ніжне, миле, радісне — не зле.