А небо синє-синє, ні хмарини,
Така навколо радісна пора.
Цвітуть так гарно айстри і жоржини
І сонце світить посеред двора.
Та горобці цвірінькають натхненно,
Бо ж гарно так, загроз нема ніде…
Та кожен знає точно, достеменно,
Що літо красне вже від нас іде.
Ще кілька днів і вже його не стане,
Воно в далекий вирій полетить.
І от осінній вересень настане,
А літечко пройшло, неначе мить.
За ним услід помчать птахи у вирій,
Листок кленовий слідом полетить.
А ліс стоятиме у позолоті щирій,
Йому постійно на землі цій жить.
Нема куди, нема чого летіти,
Він тут завжди у спеку і в мороз.
Він мусить рідну землю захистити
Від суховіїв і від злив, та гроз.