Небесна синява… Вона до себе кличе,
Там простір і безмежна глибина…
І чайка в нім над озером кигиче.
А синява казкова і ясна…
Здається в небі поселилась казка,
Й летіти кличе просто в висоту.
А може в ньому справді є підказка,
Як мрію втілити нам непросту…
Не знаю я. Та прагну вже летіти
У надзвичайно сині небеса.
Поглянеш ввись і хочеться радіти —
Там справжнє диво і така краса!
Від захвату аж серце завмирає,
А небо інше кожну мить бува.
Тож подумки я в тій красі літаю
І радуюсь, що та краса жива…