А осінню день швидко догорає,
Було ще видно, от і вечір йде.
І вже за обрій сонечко сідає,
Нам надвечір’я тихо в двір веде.
І аромати ніжні розливає,
Дарує тишу й зірочку ясну.
І від турбот постійних захищає,
Готує всіх тихесенько до сну.
Здається все у світі завмирає,
Спокійно всюди, затишок снує…
І все повільно навкруги стихає…
І в цьому таїна одвічна є…