А осінь вже підходить до віконця
І щиро усміхається мені.
Навколо квіти і багато сонця,
Та ранки стали вже якісь сумні,
Бо спориші за нічку посивіли
Й від чистої прокинулись роси.
А листячко ще дужче пожовтіло,
Хоч ще багато радості й краси.
Ще небо мило голубінню грає,
А яблука та груші — дивина!
Під сонечком калина просто сяє,
Уся червона, гарна та ясна.
Ще в осені краси й принад багато
І казкою наповнились ліси.
Від цього на душі буває свято
І теплі мрії у такі часи.