А осінь заглядає у віконце
Пожовклим листям, яблучком смачним.
Хоч ще вгорі над нами сонце, сонце!
І всі ми тішимось, милуємося ним.
Та дні коротші й холодніші стали,
Прозорі роси на траві тремтять.
І майже всі пташки повідлітали,
Та затихає комашина рать…
Та й журавлі вже хочуть відлітати,
В краї далекі, у незриму даль.
Тож хочеться їм щастя побажати,
Бо ж та дорога нелегка, на жаль.
А осінь звично по землі простує,
Щось підладнає, а когось приспить…
У кольори чарівні все фарбує…
І це чарівна, дивовижна мить…