Калина ягідками червоніє
Й листочки теж зачервонілись всі.
Вона уся під сонцем пломеніє
І світиться в чистесенькій росі…
А осінь й далі все підряд фарбує
І жодного листочка не мине.
Та з часом холоди для всіх віщує,
Задує вітром і дощем лине…
Але красою нині ще вражає,
В блакить небесну радісно зове.
Вона таку чарівну здатність має,
Бо в ній все дивовижне і живе.
Відійдуть хмари, сонце усміхнеться
І скрізь заграють різні кольори.
І ось тоді все казкою здається:
І ліс далекий, поле і двори.