А осінь похмуро дощем накрапає,
А небо так сірістю дише…
Все золото жовтень скидає, змиває,
Мов маслом картину нам пише…

Картина хороша, ще світла багато,
Та жовтень уже догорає.
А листя востаннє злітає крилато,
І більше назад не вертає.

А серцю так хочеться ще порадіти,
Помилуватись на казку…
І в синяву неба до сонця злетіти,
Відчути тепло, ніжну ласку…

А небо вже сіре, набухло дощами,
І листя додолу злітає.
Це жовтень тихенько прощається з нами,
І нам свій привіт посилає.