А осінь проявляється частіше
У фарбах жовтих між зелених віт,
У пізніх квітах і стає сумніше…
Й чомусь з’явився на каштанах цвіт…
Не впору, правда, але як палає!
Немов свічки горять на гілочках…
Про щось своє людей він сповіщає,
Й тривога залягає у серцях…
Чому каштанам зараз розцвітати?
З квіток чарівних вже не вродить плід…
Вітри студені будуть прилітати,
І воду на річках покриє лід,
А тут весняний цвіт стремить у небо
Й неспокій викликає у серцях…
А людям мир уже і спокій треба,
А не війна тяжка й постійний страх…
А людям просто б осінь зустрічати
І мріяти, летіти в синю вись.
Нам ворога лиш треба подолати,
І жити знову гарно, як колись.
А нам би листя у букет складати,
Що розкидає осінь повсякчас…
І задушевні б нам пісні співати,
Але війна страшна вбиває нас…