А от і жовтень завітав до хати,
Прийшов тихенько, просто уночі.
Тож не хотів нікому дошкуляти,
А тихо сів поближче до печі
Й дрімав собі… А піч була тепленька,
Господар хату загодя прогрів.
Дровець у ній згоріла лише жменька,
Але по хаті дух тепла побрів…
І по кутках вже сирості немає,
Та затишок у хаті поселивсь.
У запічку тихенько кіт дрімає,
І пес забіг у хату й звеселивсь.
Бо ночі вже холодні видаються,
Дощі частенько з неба капотять.
Хоч ще деньочки сонечку сміються,
А ввечері всі до тепла біжать.
Бо це вже жовтень… Стало холодніше,
Й порядки інші будуть надворі.
Хоч ще повсюди буде красивіше,
Та не пектиме сонечко вгорі.
І небо буде плакати дощами,
І золото із дерева злетить…
Та й світла теж поменшає над нами,
Земелька ж наша до зими летить…