Змінився світ. Чи він і не мінявся?
А просто різні люди є й були.
Напевно є, хто завжди прикидався,
І ті, хто із добром по світу йшли.
А є й, що й прикидатися не буде
Завжди сичить й кусає, як змія.
В одному місці зовсім різні люди
І якось дуже вражена цим я.
Бо злих і підлих я не розумію,
А заздрісні мені не до снаги.
Я добрості лиш дивуватись вмію
Та мудрості й красі, що навкруги.
Захоплююсь людьми, що серцем світлі,
У їхніх душах сонце день при дні.
Вони прекрасні, мов весна розквітлі,
А їхні думи й наміри ясні.
Я в захваті від них і я радію,
Що є вони й несуть у світ добро.
Добра в душі в них, я сказати смію,
Немов води, яку несе Дніпро.
І це ж для всіх, щоб краще тут жилося,
Щоб ваші діти вчилися в теплі,
Щоб тут тепло родинне збереглося,
І був достаток в рідному селі.
Тож і самим потрібно щось робити,
За справу братись, день при дні рости.
Та й просто світло і по-людськи жити,
А не зі злом по темені брести.