А пізня осінь вже зимою пахне
І ненароком перший сніг забіг…
Хто вийшов з хати щойно навіть ахне,
Бо сніг на квіти простирадлом ліг…
Усе так несподівано й красиво,
Ще ж стільки квітів в кожному дворі…
Але на них лежить біленьке диво
І темно-сіра хмара угорі…
Й летять із неї все нові сніжинки
Мов невагомі, гарні і легкі…
Малюють в біле поле і стежинки —
Спокійні, тихі і неговіркі…
Це завітала зимонька тихенько,
Неначе привітатися прийшла.
Красою розтривожила серденько
Й за руку в ніжну казку повела…