Вже ранок прокидається пізненько,
Бо ніч осіння довго-довго спить.
І сонце піднімається довгенько,
Чогось йому не хочеться світить.
То ж на землі стає все холодніше,
Бо сонечка все меншає щодень.
Горобчики цвірінькають тихіше,
Бо їм, малим, уже не до пісень.
Комахи поховалися в щілинки,
І не спішать на квіти вилітать.
А сонечко посвітить пів годинки,
І йде на захід, поспішає спать.
Отак то осінь до зими простує,
Опале листя тільки шелестить.
Ще вітер часом в листі вередує,
А все живе ховається чи спить…
Осінній день частесенько хмурніє,
Та дощ не так вже часто й капотить.
А наш садок про пишні весни мріє,
А зараз він затих і майже спить…