Люблю цей світ! Та й як і не любити!
Як всюди простір, казка, дивина!
Людина може жити і творити
І кожна неповторна і одна!
А світ безмежний, сповнений красою,
А скільки невідомого в нім є!
І ти біжиш ранковою росою,
І думаєш про вічне, про своє…
Й любов’ю серце сповнене — співає,
Радіє сонцю аж до забуття.
За щастя й радість дяку посилає
І дякує за це земне життя.
І за любов, що в серці пломеніє,
За мудрість, радість, щастя і тепло,
За мрії світлі, віру і надію,
Й щоб на Землі завжди життя цвіло.