А світ сьогодні не такий, як вчора.
Щоденно щось міняється у нім.
І у народу зріє непокора,
Лиш треба об’єднатися усім.
Бо що ж це робиться? Все стало на заваді:
Земля і мова — вже не до снаги...
Невігласи і зрадники при владі
І їм не треба рідні береги,
Не треба «слугам» українська мова,
Не треба більше їм своя земля,
Їм заважає кожне наше слово,
Бо всі вони прислужники Кремля.
І економіки у нас тепер немає,
Усе розкрали і розпродали.
А тут ще й вірус підлий дошкуляє,
А «слуги» не туди нас повели…
Що буде далі? А ніхто не знає…
А поки скочуємось тихо всі на дно.
І, мабуть, дива в світі не буває,
Якщо усім нам стало все одно,
То тут Росія знову запанує
І знищить нас і землю цю дотла…
А як дорветься, то усе зруйнує,
Вона до цього довгі роки йшла.
Тож думаймо, поки ще є в нас сила,
Єднаймося, борімося всі ми…
Відкриймо у собі могутні крила
І захистімо рідний край грудьми…