А світ, як казка, казка дивовижна,
Непізнана ще нами до кінця.
Страшна порою, часом світла й ніжна,
Що завжди зігріває нам серця.
Краса у світі просто неймовірна,
На що не глянеш — диво-дивина!
То квітка зацвіла в саду чарівна,
То в небі зірка світиться ясна.
То гомін враз у лісі, і у полі,
То пісня в небо злинула дзвінка…
І зашуміли листячком тополі,
То шепіт трав, що лине від ставка.
То раптом тиша світла, ніжна-ніжна,
Що навіть чути дихання землі…
То хмарка в синім небі білосніжна,
А то від сонечка усе в теплі…
Чарівний світ… Краса у нім — безмежна!
То ліс тебе замріє, то гора…
То залунає пісенька бентежна,
А то від тиші серце завмира.
І як, скажіть, цю Землю не любити!
Як стільки тут краси і дивини…
І треба тільки мир, щоб в щасті жити,
Щоб більше не було на ній війни…