Милуюсь квітами, вони всі ніжні,
Красиві, різнобарвні, запашні!
А серед них ромашки дивовижні,
Вони найбільше до душі мені.
Великі, що не вмістиш й на долоні
І білосніжні… Ах, краса ж яка!
Цвітуть собі у парку на газоні,
Це для людей, мов посмішка м’яка…
Вітають всіх і сонечком сміються,
Що між пелюсток ясно виграє.
Дивлюсь на них і щось мені здається,
Що загадка в них дивовижна є.
Бо все життя приваблювати вміли,
Та ніжність і красу свою несли.
Ми квіти ці з дитинства полюбили
Й віночки з них привабливі плели.
Вони завжди усіх нас дивували,
Бо ціле літо у полях цвіли
І силу та натхнення нам давали…
Ми поміж квіт мужніли і росли.