А літній день чарівний! Дивовижно!
А скільки квітів — казка наяву!
І запахи від квітів ніжні-ніжні,
Я ними насолоджуюсь й живу.
Вони таку чудову мають вроду
Й неперевершену земну красу.
Тому приносять людям насолоду,
Тримають на пелюсточках росу
Й завжди дивують, бо такі приємні,
Красиві, гарні, просто чарівні!
І послання несуть до нас таємні,
Пророчі часом, іноді сумні
Або щасливі, радісні і ніжні,
Бо в них буває щастя неземне…
Червоні, голубі чи білосніжні,
І різнобарвні — радують мене.
Бо ж квіти — щастя і велике диво!
В них віковічні й мудрі почуття.
Як квіти всюди — ти живеш щасливо!
Тоді заквітчане і чарівне життя.