Яка краса! Яке бездонне небо!
А в ньому, мов блавати зацвіли!
О! Як же миру нам для щастя треба!
Щоб більш ракети в небі не гули,
Не розривались міни і гранати,
А вся земля у квітах зацвіла!
Живого сина зустрічала мати,
А донечка за руку з татом йшла.
Щоб колосилось поле пшеницями,
Щоб соняхи по всій землі цвіли!
І усміхались небеса над нами,
А люди всі щасливими були!
Для цього треба тільки перемога,
А люди щоб гуртом до неї йшли…
До перемоги ще важка дорога,
Хоч пекла сім кругів ми вже пройшли…
А скільки ще пройти нам доведеться?
Яка та доля українців жде?
Це тільки в мріях нам усім здається,
Що труднощів не буде вже ніде…
А на круги свої все повернеться
І буде легко, як колись було…
Та в пам’яті усе це збережеться:
Біда і горе, смерть і люте зло…
І треба буде все оте здолати:
Розруху, холод, злість перемогти.
Міста і села всі відбудувати,
Та як зіницю ока берегти.