А сонце вигляне, і от весна зове
А в Січні, справді, трохи веселіше,
Багато свят, прикрашене усе.
І у природі вже стає світліше,
Бо час потроху до весни несе.
Та й сонечко частіше проглядає
З-за темних хмар, що нам несуть сніги.
Хоч і зима ще сили набирає,
І снігом й льодом вкриті береги,
Та все одно, на весну повернуло
І серденько надією живе.
Хоч і завією із Півночі війнуло,
А сонце вигляне, і от весна зове.
Усіх до Стрітення щоденно наближає,
А там уже, вважай, зими нема.
А серце так весни й тепла жадає…
То ж дуже скоро відійде зима.