Я, мабуть, щось таки не розумію,
У цьому світі довго живучи.
Події я досліджувати вмію,
Та от газети в руки беручи,
Щось йде не так, не так, як мало б бути,
Бо ж хочеться, щоб радість скрізь цвіла,
І про війну, ну хоч на мить забути,
Щоб не було біди та лиха, й зла.
Ну, а події про війну і горе,
Про зраду, підлість, віковічне зло.
І сліз гірких пролите ціле море…
Життя в нас не по тих стежках пішло.
І що робити? Що його робити,
Як ти ніхто, не при ділах, та й все.
А ти словами хочеш світ змінити,
Тебе — піщинку, вітерець несе.
А ти летиш, та хочеш щось сказати,
Ту правду віковічну донести…
Ну, а тебе ніхто не хоче й знати,
Не хоче слухати і навіть поруч йти.
Таке життя. І що його робити,
Як в тебе зброя — це лише слова…
Як ти не можеш світ оцей змінити
Хоч й мудрість є і світла голова…