А у дітей тепер немає школи

Як швидко гарне літо відпливає,
І вже, на жаль, не вернеться ніколи.
От вересень до всіх нас завітає,
А у дітей тепер немає школи…
Від неї залишилися руїни
І плаче вітер між камінням тихо…
Трагедія для кожної дитини —
У їхню долю увірвалось лихо…
Страшна війна у них дитинство вкрала,
Дітей також розкидала по світу…
Немає школи, що усіх чекала,
І плаче сонце, дивлячись з зеніту.
Немає школи, та й не всі є діти…
Чиясь душа у небеса злетіла…
Хтось встиг в свої сім років посивіти,
Дитя не знає, де батьків могила…
Ревуть сирени, туга серце крає,
Замість пісень і віршів вітер виє.
А на подвір’ї галасу немає…
Дзвінок цей рік навчальний не відкриє…
Немає школи, що усіх стрічала,
Учитись вчила і ростила крила,
Вела у дивний світ, знання давала
Й любов’ю ніжною усіх дітей любила…