Великдень завтра… А у нас війна…
Страшна і люта, скрізь вогонь палає.
А у садах цвіте така весна!
Вона свою любов нам посилає.
І нам би споглядати ту красу,
Та милуватись, і радіти в свято.
Збивати на траві густу росу,
Бо ж у природі радощів багато...
Але війна цього нам не дає,
Вона в усіх нас щастя відібрала…
Ракетами по нас Росія б’є,
Громить, бомбить, наш спокій розстріляла...
І дуже важко зараз, в цій порі,
Бо в мирний час ми йшли паски святити...
А нині ми не бачимо й зорі,
Бо ворог не спиняється гатити…
І я от думаю: за що, чого?
То ж скільки треба ненависті мати,
Щоб так не шкодувати ще й свого,
Та на убій солдатів посилати.
То що ж у того довбня в голові,
Щоб рушити усе, людей вбивати?
Там ненависть закладена в крові…
Тож час прийшов всіх ворогів здолати!