Не помічаємо, як хліб є на столі,
Ввійшло у звичку, просто аксіома…
А зерна золоті в м’якій ріллі
Й селянська праця — навіть невідома.
Багато хто й не думає про те,
Як коровай прийшов до його столу.
Де хліб береться, як і де росте?
І борошно якого там помолу?
І звідки в магазин везуть його?
Не думає, та і навіщо знати?
Живеться ситно… Думати ж чого,
Як хліб святий прийшов тобі до хати…
А хліб — життя! Й коли його нема,
Тоді біда і голод, страх й муки…
І в світі настає удень пітьма
Та голосіння, назавжди розлуки…
Бо голод мучить, людську душу ссе…
Накочується болю ціла глиба,
Тоді людина вже віддасть усе
Лиш за малий шматок черствого хліба…
Важку дорогу ми в житті пройшли,
Пізнали все: тортури, голод, муки…
Під окупантами не раз й не два були,
Тяжку зазнали працю і розлуки…
Тож ціну хлібу знаємо завжди,
Святий наш хліб віками цінували.
І в світлий, добрий час і в час біди
Ми хліб на білій скатертині клали.
Й на рушникові вишитім несли,
Як зустрічали друзів чи у свято…
Й з людьми всіма у доброті жили
Й до мрій своїх летіли всі крилато…
Тому цінуймо хліб, в усі часи,
Як нам прекрасно і в часи тривоги,
Звучать в хлібах всіх предків голоси
І наближають нашу перемогу.