А хочете, я намалюю, яке сьогодні в нас життя?
З усіх джерел я зараз чую: «Пройдіть в найближче укриття!
Високий рівень небезпеки. БпЛА довкіл снує…
Десь біля вас, не так далеко, тому для вас загроза є.»
І так щодень і ніч, невпинно… Чи сонячно, чи йдуть дощі…
Збираєшся і за хвилину, в якусь нору летиш мерщій…
Чи добіжиш — не можеш знати, упевненості геть нема…
Себе ж ти хочеш врятувати, тому і йдеш. І все дарма,
Що пік пиріг, варив малину, усе кидаєш, треба йти…
І час рахуєш похвилинно — життя потрібно зберегти.
Бо лише раз воно дається і хоч яке воно важке…
Та як же сонечко сміється, а все чудове, гомінке:
І пташечки, і квіти в полі, метелики, джмелі малі…
Пахучі кропу парасолі та й все на цій святій Землі.
Життя, життя — дарунок долі… Пісні лунають у гаю…
Чарівні квіточки у полі, на цій Землі, як у раю…
Та не дають нам вільно жити, війну рашисти почали.
А нам би жити і радіти… Усе б на світі ми змогли…
Якби був мир, але немає. Таке тепер у нас життя…
І голосно довкіл лунає: «Пройдіть в найближче укриття!»