А хочеться нині не так і багато,
Лиш спокою, тиші і ласки.
Щоб вечір тихенько заходив до хати,
Й було відчуття диво-казки.
Щоб щира розмова нам серденько гріла
І спокій в душі розливався…
А свічечка рівно-рівненько горіла
І раєм весь світ видавався…
Так хочеться миру… Найбільше у світі!
І спокою, щастя людського.
І радості в гарнім осіннім суцвітті…
Простого всього і земного…
Хіба це багато? Та ні! Не багато…
Та миру і тиші немає.
Коли ж прийде тиша, коли ж буде свято?
Ніхто того зараз не знає.