Тікає час. Його не наздогнати!
Ледь добігаєш, щоб устигнуть все.
А він летить, ніяк не перейняти
І нас у простір гомінкий несе.
Тікає час. Йому до нас байдуже,
Бо ми у ньому мить лише одна…
Себе ще усвідомили не дуже,
Та чашу лиха вже спили до дна.
А час летить, його не зупинити,
Не повернути миті чарівні…
Й доводиться з усім оцим нам жити
І зустрічати дні нові ясні,
Й летіти ввись, до голубого неба,
Де вільна воля і нема біди.
А от комусь цього уже не треба,
Бо час для них спинився назавжди…
Нема людини — часу теж немає,
А лише вічність й повна тишина.
А що та вічність у собі ховає?
Ну, звідти хоч би вісточка одна.
Там засвіти… І часу не існує,
Немає ночі і немає дня.
Ніхто тебе не бачить і не чує.
Там лише вічність — повна таїна..