Хтось думає, раз літ багато маю,
То я, напевно, віджила своє.
А я — літаю! Знаєте — літаю!
Бо є душа у мене й крила є!
І я до цього світу небайдужа,
Тому і зупинятись не спішу.
Бо я люблю життя і світ цей дуже,
Тож вірші щиро і про все пишу.
А світ цікавий і складний сьогодні,
Не той вже, як були ми молоді…
І погляди не ті, а інші, модні,
І виховання не таке, як в нас, тоді…
Хоч зміни ці сьогодні не найкращі,
Бо щось не так пішло і щось не те…
Байдужі люди стали і ледащі,
А заздрість й зло усіх з землі змете.
Та кожен вік якусь відзнаку має,
І кожен час несе свої права.
То до висот народи піднімає,
Й дорога то рівненька, то крива…
А я живу й до всього небайдужа,
Душа болить, як щось не так іде…
Бо я люблю цю землю й край наш дуже,
А іншого не хочу вже ніде.
І хоч уже багато років маю,
Та я живу у справах і в труді.
І я літаю! Знаєте, літаю
Натхненно й творчо, як колись, тоді…