А я радію літечку ясному,
Теплу і сонцю, вранішній росі.
Чарівним квітам, небу голубому
І всій казковій, трепетній красі.
Бо як же можна літу не радіти,
Коли навколо рясно все цвіте.
Щодень нові барвисті диво квіти,
А в небі щире сонце золоте!
А скільки звуків, пахощів повсюди
І зелені, і маків у траві…
Працюють в полі і в городах люди,
Пісні лунають ніжні і живі.
А день так довго-довго не згасає,
Усе зробити можна надворі.
Та все ж кінчається і сонечко сідає,
Стає темнішим небо угорі.
І от уже навколо вечоріє,
Стихають звуки, сон до хати йде.
Над світом небо радісно зоріє…
Де ще краса така у світі, де?