А я цей світ любов’ю обнімаю,
Теплом і ласкою, що від душі іде.
Й хвалу життю я радісно співаю,
Такого, як земне — нема ніде.
Хоч може й є… Цього ніхто не знає,
Великий Всесвіт. Як пізнати все?
Людина мить якусь лиш проживає,
А час нестримно нас кудись несе…
Та на Землі краса довкіл казкова,
Вона несе всім радість й дивину.
Прекрасна, чарівна і загадкова,
Нам шле загадку, навіть не одну.
Тут всюди аромати, звуки, квіти,
І шепіт вітру, й диво-кольори!
І як такому щастю не радіти,
Як неба синь і сонечко згори!
Тож я цей світ любов’ю обнімаю!
Життя, неначе казка, чарівне!
Чи є десь краще ще, цього не знаю,
Та все земне, захоплює мене.