Аби те літо довше побуло
Багато ще тепла удень буває,
Та й просто спека іноді бува.
Але от нічка довше все триває,
Ну, що сказати… Відійшли жнива.
Тож ночі довші стали й холодніші,
А вдень ще стільки радості й тепла!
Поля стоять оголені й світліші
І тиша в полі смутком залягла.
А вдень кругом метелики і бджілки
І квітів різних манять кольори.
Від соковитих груш зігнулись гілки
І синє небо дивиться згори.
Це літечко і серпень ще триває,
Казковий місяць врожаї дає.
Багато в ньому радості буває,
Веселка часом воду з річки п’є.
І яблучка в садочках соковиті,
Та груші й сливи… Пахощі ж які!
Вітри тепленькі, зовсім не сердиті,
Дощі приємні, ніжні і м’які…
І це ще літо гарне променисте,
Повсюди благодать, краса й тепло.
А небо синьооке й чисте-чисте,
Аби те літо довше побуло.
Бо скрізь краса, що серце наше гріє,
Дає натхнення й сили додає.
Зробити всіх щасливими уміє.
В нім для людини все найкраще є.