Про що сьогодні можна говорити?
Лиш про війну й страхи на цій війні…
Й про те, де встигли ворога розбити,
Про радісні події і сумні.
Бо в нас війна, страшна, несправедлива,
Де ворог клятий нищить всіх і все.
А йде весна і всім хотілось дива,
Яке вона завжди у світ несе.
А нам хотілось радості й любові,
І гілочку мімози на столі.
Та ми сьогодні в бій іти готові,
За мир і щастя на своїй землі.
А ми хотіли землю засівати,
І слати в світ свою любов палку,
Щоб короваєм друзів зустрічати
На вишитім барвистім рушнику.
А ми хотіли діточок ростити
І ставити їх міцно на крило.
І з усіма у мирі дружно жити,
Та віддавати всім своє тепло…
Та зараз все страшна війна руйнує,
Вбиває мрію, радість, тишину…
Та землю нашу нищить і плюндрує
І хоче зупинити в нас весну.
Але весну не можна зупинити,
Це людям не підвладно на землі.
І ми жили, живем і будем жити,
А ворог згине у своїм кремлі.