Вже другий день в нас дощ іде,
Хоч до весни ще далеченько.
А снігу вже й нема ніде,
То ж засмутилося серденько.
Бо сіро стало надворі,
Та й сірі хмари небо вкрили.
Не видно сонечка вгорі,
Дощі усе заполонили.
Не вийти навіть за поріг,
Бо скрізь брудна вода плюскоче.
Тече вода з усіх доріг,
Мов затопити все тут хоче.
Але ж зима ще на порі,
Повинен ще мороз сичати.
А тут водичка у дворі,
Хоч ще не час весну стрічати.
Такі от жарти у зими,
І їх ми мусимо терпіти.
Стрибаєм по калюжах ми,
А що? То ж треба якось жити…