Надія Красоткіна

Темніє ж як… Сімнадцята година,
А вже надворі справжня темнота.
Так нічка наближається невпинно,
Навколо тиша й темна пустота.
В саду вже голо й листячко ріденько,
А вітер зачаївся і мовчить.
Розклав листочки по землі рівненько,
А сам пішов до лісу відпочить.
Поглянеш на годинник — ніби й рано,
Але навкруг вже темінь залягла.
І сум у душу лізе невблаганно,
Бо всюди вже поменшало тепла…