Але ще осінь гарна й кольорова
Осінній вечір. Дощик накрапає.
Ніде у небі й зірочки нема.
Вечірня пташечка вже не співає,
Ще трохи часу і прийде зима.
Але ще осінь гарна й кольорова,
А, коли тепло, то така краса.
Як сяє сонце — просто пречудова
Й блаватами синіють небеса.
А коли дощ, то трохи сумовито,
Ще й потягає холодом здаля.
І часто вітерець гуде сердито,
Та смутком сповивається земля.
І хочеться у затишну хатину,
Де пічка топиться й тепло несе.
Це вносить спокій, радує людину.
Тоді нудьга вже душу їй не ссе.
А дощ то йде, то знову затихає,
І до віконця нічка підпливла.
І музика у серце западає,
В ній стільки задушевного тепла…
Що навіть дощ уже не заважає,
А втихомирює і в унісон звучить.
І разом все магічну силу має.
Тож хочеться і мріяти, і жить.