Сьогодні стало дуже страшно жити,
Немає миру і довкіл біда.
Народ не може владу цю простити,
І лад тече крізь пальці, як вода.
Кругом корупція. В тім влада є виною,
Порядку й толку вже нема ніде.
Бо до людей стоїть вона спиною,
Й назустріч людям — вже давно не йде.
Все розкрадають, і будують замки,
Гребуть усе, що можуть дотягти.
Від України залишилися уламки
Того, що ще не встигли підгребти.
Народ бідує: то нема роботи,
Хвороби душать, пенсія мала.
І мало радості, одні скорботи,
Відсутні гроші і нема житла.
Народні біди всі не передати,
І це у нас, де є така земля…
Де люди вміють добре працювати,
Позаростали бур’яном поля…
До українців владі цій байдуже,
Бо душу й мову Чорту продала.
Російське все вона цінує дуже,
А нас усіх у прірву потягла.