Надія Красоткіна

Ах літні ранки, вечори і дні!
Такі прекрасні, просто пречудові.
Чарівні квіти, радісні пісні
І теплі ночі, тихі і казкові…
Настояне повітря на меду,
Краса така, що в душу западає.
По рідній, по своїй землі я йду
І щастя, мабуть, більшого немає.
Тут все моє, найкраще і близьке:
Тополі, верби, кущики калини…
Все серцю рідне й дороге таке,
Що стало найдорожче для людини.
Лиш тут найвищі в світі небеса,
Трава пахуча і найзеленіша.
І найрідніша серденьку краса,
Й пісні тут світлі, серцю наймиліші.