Ах, квіти, квіти
Ах, квіти, квіти, і великі, і малі…
Приносите ви щастя й насолоду.
Ви й справді, наче усмішка землі,
Ввійшли назавжди до людей у моду.
Дарують вас по три, по п’ять і по одній,
Ще й оберемками несуть на іменини.
У кожної з вас неповторний образ свій
Й приносить кожна радість для людини.
А я ніколи з грядки квіточок не рву,
Бо в них тоді уже життя немає.
Радію я, що поміж квітами живу.
Хай квіточка жива на клумбі сяє.