Щасливим бути — це усім важливо,
Цвісти від радості, мов квіти навесні.
Це так потрібно, це насправді — диво,
Коли у серці промені ясні
І щире сонце світиться у ньому,
І ти летиш у сині небеса.
Згадай, згадай картину цю знайому
І ті безмежні, щирі чудеса,
Що вже колись у небо піднімали,
Несли над світом в світлу далину
І невимовне щастя дарували,
Народжували в серденьку весну…
Це миті щастя, як вони потрібні!
Від них весь світ у кольорі стає.
А от без них ми враз душею бідні,
Спасибі, доле, що вони в нас є.
Хоч зрідка, але є щасливі миті,
Й тоді людина зовсім вже не та!
Сміється небо у ясній блакиті,
Розкрилися у посмішці вуста.
І все навколо радісне, казкове,
Любов струмить від неба і землі.
Ах, щастя, щастя… Почуття чудове.
Ми всі тоді, мов діточки малі…