Ми неуважні. Бачити хто вміє?
Хоч дивимося на красу землі.
Але не бачимо і серденько не мліє,
Від крапель дощику на склі.
Чи від роси, що в сонці промениться,
Чи від серпанку, що удалині.
Не часто і душа в людей іскриться,
І думи не завжди у нас ясні.
Ми неуважні. Хто з нас чути вміє?
Синички писк, чи пісню солов’я?
Й чогось душа від пісні не ясніє,
Чи про людей лиш думаю так я?
Але ж краса пробуджувати вміє,
Лиш придивитись треба до краси
Й прислухатись і серце заніміє,
Коли почує щирі голоси.
Й наповниться душа в нас добротою,
Й любов у серці маком зацвіте.
Й підемо ми дорогою ясною…
Ніколи ви не думали про те?