Без мами й тата залишились діти,
А скрізь розруха і страшна війна.
Цих сиротинок нікому зігріти,
Хоч потепліло — надворі весна…
Та страшно їм без рідних мами й тата
І холодно, і голод допіка.
Навколо них біди вже так багато,
В цих діток доля дуже нелегка…
За що їм це? За що сирітська доля,
Коли ми в мирі з усіма жили?
Червоні маки квітнуть серед поля,
Де кров так рясно люди пролили.
Лишились діти… Як же їх любили
І мама, й тато… Їх уже нема…
Рашисти ненависні їх убили
Й затрималась у серденьку зима
І холод, що його не подолати
І страх, що не позбутися його…
Це нас прийшла Росія убивати…
Але скажіть за що? Скажіть — чого?