Земля в нас чарівна, неначе казка,
Така багата і жива земля!
Від сонечка на ній тепло і ласка,
Родючі і багаті тут поля,

Глибокі ріки, гори і долини,
Ліси прадавні, чисті джерельця…
Й це все для нас, для кожної людини —
Краса і радість дивовижна ця.

А нам лиш треба все це доглядати,
Красу безмежну пильно берегти.
Відходи де попало не кидати,
Бо скоро вже не буде де й лягти…

Сміття ж і нечистоти в нас повсюди:
У селах, в річці, в лісі, у дворі…
А ми ж із вами всі розумні люди
І летимо у мріях до зорі.

А от насправді — гірші від тварини.
Тварина береже житло своє.
А ми з високим статусом — людина,
Все знищуємо, що поблизу є.

Погляньте, як засмічено повсюди,
Це ж ми накидали бляшанок і сміття,
Пакетів і пляшок вже гори-груди,
І до краси немає вороття.

В нас ріки заросли і посіріли,
Замулились джерельця й ручаї.
Найгірше те, що душі обміліли
І нас не ваблять піснею гаї.

Ми йдем туди, щоб випити й поїсти,
І погорлати в п’яній маячні.
Та скоро там не буде де й присісти,
Бо скрізь сміття зростає день при дні…

В чужому оці бачим порошину,
Фотографуємо, як в когось щось не те…
Ну, а в собі вже знищили Людину,
Сміття повсюди і бур’ян росте.

Пора, мабуть, поглянути на себе,
Хіба господар так себе веде?
Зробити по-хазяйськи все, як треба,
Порядок нам ніхто не наведе.