Погода в березні примхливою буває,
Не можна знати хто тут переміг.
То дощ іде, то ясно сонце сяє,
То сніг, неначе білий килим, ліг.
От знову сніг із хмари випурхає,
А вся земля у квітах, як в вінку.
Бере на ніч мороз, скрізь холодає.
І помічаємо ми зміну тут різку…
Бо день назад теплінь така стояла,
Що люди без шапок і пальт ішли.
А зараз холоднеча все скувала
І люди знову куртки одягли,
Бо холодно і непривітно стало,
Ще й вітер злючий білий сніг несе.
Отож для щастя треба зовсім мало:
Тепло і квіти, сонечко і все…
Дивлюсь в вікно, а вітер скаженіє,
Вкриває квіти біле полотно.
Над нами небо хмарою сивіє…
І що тут вдієш? Я дивлюсь в вікно.
Шкодую цвіту, що довкіл рясніє,
Бо так же гарно у дворі було.
А тут мороз і сніг… Все леденіє…
Куди ж пропало весняне тепло?