Надія Красоткіна

Ранок ще прохолодою дише,
Небо чисте і сонце вгорі.
Ну, а березень квітами пише
У моєму маленькім дворі.
Он підсніжники як забіліли,
І розкрились від сонечка всі.
Зрідка крокуси вже зарясніли
І стоять у ранковій росі.
Як же в березні небо синіє!
Піднімаються квіти малі.
Ну, а сонце теплесенько гріє
І усе проростає з землі.
Хоч й мороз уночі припікає,
Та весну вже не стримати, ні!
Йде вона по землі, зацвітає
І пробуджує соки земні.